/Files/images/3.jpg

У системі освіти діє психологічна служба, що забезпечує своєчасне і систематичне вивчення психофізичного розвитку здобувачів освіти, мотивів їх поведінки і діяльності з урахуванням вікових, інтелектуальних, фізичних, гендерних та інших індивідуальних особливостей, сприяє створенню умов для виконання освітніх і виховних завдань закладів освіти.

Психологічне забезпечення освітнього процесу в закладах освіти здійснюють практичні психологи.

Метою діяльності психологічної служби є сприяння створенню умов для соціального та інтелектуального розвитку здобувачів освіти, охорони психічного здоров’я, надання психологічної та соціально-педагогічної підтримки всім учасникам освітнього процесу відповідно до цілей та завдань системи освіти.

У своїй діяльності психологічна служба керується Конституцією України, Законами України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», «Про загальну середню освіту», «Про позашкільну освіту», «Про професійнотехнічну освіту», «Про вищу освіту», іншими законами України, постановами Верховної Ради України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства освіти і науки України, Положенням про психологічну службу в системі освіти України.

/Files/images/IMG_9166.jpg

В закладі працює практичний психолог Дмитренко Людмила Володимирівна, яка:

- виявляє причини виникнення проблем у навчанні і розвитку дітей;

- вивчає резервні можливості особистості, на які можна спиратися в ході корекційно-розвивальної або консультативної роботи;

- здійснює корекційно-розвивальну роботу;

- вивчає психологічний клімат у педагогічному та дитячих колективах закладу;

- виявляє на ранньому етапі пізнавальні інтереси та здібності дітей.

- здійснює підвищення психологічної культури вихователів і батьків, забезпечення інформацією з психологічних проблем, формування запиту на психологічні послуги.

Шановні батьки, пам’ятайте, що ви самі запросили мене у свою родину. Колись я залишу батьківську оселю, але до того часу навчить мене, будь ласка, як стати і бути людиною.

У моїх очах світ має інший вигляд, ніж у ваших. Прошу Вас, поясніть мені, що, коли, чому кожен із нас у ньому має робити.

Мої ручки ще маленькі – не очікуйте від мене досконалості, коли я стелю ліжко, малюю, пишу або кидаю м’яча.

Мої почуття ще не дозрілі – прошу будьте чутливими до моїх потреб. Не нарікайте на мене цілий день.

Учимося долати агресію

Маленькі забіяки становлять для дорослих справжню проблему. Що з ними вдіяти? Бити? Але де ж
логіка? Агресією карати за агресію, подаючи приклад такої самої агресивної поведінки, що виражена навіть більшою мірою, зовсім неправильно. Читати нотації? Хто хоча б раз це спробував, знає, що це безрезультатно. Не звертати уваги на агресивні витівки малюка? Але ж йому й самому непросто переживати власну поведінку.

Агресія — це тільки верхівка айсберга, тобто процесів, що відбуваються в душі дитини. Щось змушує її говорити злі слова, битися або кусатися.

Практичний психолог радить

4 Золотих правила, аби вижити під час карантину з дітьми

Пам’ятайте, карантин - не привід для соціальної ізоляції. Адже сучасні технології дають змогу спілкуватися на відстані - у скайпі чи інших відеомесенджерах. Обладнайте простір для спілкування з близькими в інтернеті - знайдіть зручне місце для ноутбука, планшета чи смартфона, розташуйтеся так, щоб усі, хто бажає спілкуватися, влізли в кадр. Тепер можете влаштувати онлайн-чаювання з друзями, із якими ви побачитеся офлайн після карантину.

Обладнайте місце для пустощів. Діти, які вимушені сидіти в чотирьох стінах, можуть легко звести батьків із розуму. Здебільшого через те, що дітям складно витримати вимушену фізичну пасивність. Емоції, переживання, страхи дітей потребують прямого виходу, через фізичну актив­ність. Відведіть для дітей спеціальне місце, де вони зможуть щодня хоча б трішки побешкетувати - пострибати, поверещати, потупотіти ногами. Бажано, щоб дратівливі родичі, які не витримують галасу й шуму, могли сховатися подалі від цього місця. Організуйте для дітей активні ігри - піжмурки, квач, «Море хвилюється» тощо. Робіть разом ранкову зарядку.

Уникайте гіподинамії. На відміну від дітей, дорослі не відчувають потреби у фізичній активності. Однак це означає, що потрібно постійно сидіти на місці. Гіподинамія, тобто малорухливий спосіб життя, спричиняє порушення сну, травлення і гіпоксію мозку та організму загалом. Принаймні пів години на день приділяйте фізичним вправам. Нині в інтернеті можна знайти онлайн-уроки спортивних занять на будь-який смак: від йоги і аеробіки до танців та дзюдо. Не забувайте перед вправами провітрювати приміщення. Якщо діти долучаються до ваших занять - це добре. Адже що більше енергій вони витратять, то легше буде дорослим.

Будьте турботливішими до найближчого оточення, а передусім до себе. Подбайте про своє самопочуття - ніжтеся у ванні, висипайтеся, займайтеся тим, що вам до вподоби, балуйте себе приємними дрібницями. Якщо обираєте: заборонити щось дитині або дозволити - ліпше дозвольте. Не встрявайте у дрібні сварки. Слухайте тиху релаксивну музику, дивіться добрі, оптимістичні фільми. У спокійних і впевнених батьків - спокійні та впевнені діти.

/Files/images/70504798_2371972526377395_1300165868415614976_n.jpg
Універсальні поради для виховання дошкільнят

Віддаючи дань часу, люблячі татусі й матусі з пелюшок розвивають таланти своїх дітей, не завжди усвідомлюючи, що з того вийде. Не жаліючи для своїх чад ні сил, ні коштів, батьки часом випускають прості речі виховання. Пропонуємо кілька порад батькам.

Порада батькам №1. Поважайте індивідуальність дитини

Переконання батьків про те, що дитина мала і нічого не розуміє — помилкове. Психологи-педагоги давно зійшлися на тому, що дитина — не чистий лист, що її формує оточення, проте вона також має власну індивідуальність та спадкові риси. Тому не забувайте, що виховуєте маленьку людину, яка має свої смаки, вподобання та інтереси, з якими потрібно рахуватися.

Порада батькам №2. Ні «ранньому розвитку»

Зараз дуже популярно водити дитину на декілька гуртків, вивчати іноземну мову з 3-х років, долучити її до спорту, музики, балету… Проте дитина тільки втомлюється, не розуміючи, навіщо перейматися майбутньою кар’єрою і своїм суспільним становищем. Мабуть, не всі знають той факт, що для навчання найкращим є шкільний вік, тобто з 6—7 років, коли розвивається інтелект. До 6 років малюкові найкраще пізнавати навколишній світ через гру та мамину любов.

Порада батькам №3. Не забирайте дитинство

Часом дорослі згадують своє дитинство і жалкують, що воно буває лише раз. Проте, втілюючи в життя свої власні мрії, люблячі татусі і мамусі позбавляють дитину цього прекрасного періоду життя, інтелектуально навантажуючи дитину з пелюшок, вимагаючи від неї добиватися успіхів і результатів. Психологи, даючи поради батькам, зазначають, що дитині необхідний вільний час, спокій для того, щоб подумати, осмислити побачене і почуте через гру з ляльками та іграшками.

Порада батькам №4. Учіть своїм прикладом

Часто батьки хочуть бачити у своїй дитині втілення найкращих якостей. У противному разі дорослі сердяться і вичитують своє чадо. Саме тут доречно згадати англійське прислів’я «не намагайтесь змінити дітей, адже вони все одно будуть схожими на вас. Спробуйте змінити себе». Ще Лев Толстой ставив риторичне питання: як, живучи дурно, можна добре впливати на дітей?

Порада батькам №5. Уникайте потурань

«Хто дітям потаче, той сам плаче» — говорить народна мудрість. На лінощі, неслухняність, упертість батьки в жодному разі не мають закривати очі, жаліючи та леліючи свою кровинку. Тут батькам потрібно проявити волю, адже недарма застерігає народне прислів’я: «Не навчив у пелюшках — не навчиш і в подушках».

Порада батькам №6. Дотримуйтеся єдності вимог

Ще одна порада батькам така: установлюючи якісь правила, тримайтеся їх і далі. Непослідовність дій може вивести дитину з рівноваги та бути причиною озлобленості, адже діти дуже гостро переживають несправедливість. До того ж дорослі, часто виключно з благородною метою, вдаються до брехні, яка, розкриваючись, порушує цілісність всесвіту дитини, стає причиною відчуженості.

Порада батькам №7. Використовуйте розвиваючі ігри та іграшки

Частіше зустрічаються іграшки з досить обмеженим колом використання, і хоч уява дитини ширша, ніж у дорослих, все ж краще замінити їх на пісочницю, фарби і чистий альбом, конструктор, через які дитина зможе розвиватися, проявляти творчу уяву і розкриватися.

Порада батькам №8. Уникайте послуг «зомбі-ящика»

Безконтрольний перегляд телебачення заволодіває свідомістю дитини, «збагачуючи» її негативними образами. Натомість не лініться провести час з дитиною, сходити на дитячий майданчик чи почитати їй казок.

Порада батькам №9. Читайте дитині казки

У казках є місце чарівному і незвичайному, тому вони сприймаються радісно. В казках усе відбувається легко, природно і просто — і це сприйняття дитина переносить у своє життя, воно закладається в її моделі поведінки. У казках немає депресії, надломів, тієї офіційності, натомість постає простота: у втратах і надбаннях, хороших чи злих вчинках. До того ж через віру в дива, яку, боронь боже, зломити батькам, дитина росте не обмеженою, а багатогранною, оптимістичною і натхненною.


Практичний психолог радить

Адаптація дитини до умов дошкільного навчального закладу.

У житті кожної дитини настає такий особливий етап, як входження її в нові умови життя – умови дитячого садка. На ступінь легкості або, навпаки, важкості пристосування малюка впливають такі фактори: настрій батьків, соціальний досвід дитини, розвиток дій з предметами, рівень оволодіння мовою, рівень самостійності дитини, дотримання режиму дня в дома та в дошкільному закладі.

Адаптація дітей до умов ДНЗ може бути легкою, середньою або тяжкою, в залежності від перебігу.

При легкій адаптації поведінка дитини нормалізується протягом 10-15 днів. Такі діти, як правило комунікабельні, самостійні. Батьки в таких дітей доброзичливі у спілкуванні.

При адаптації середнього ступеня тяжкості дитина пристосовується за 15-30 днів. Цей процес може супроводжуватися хворобами та похуданням дитини. Такі діти відрізняються несталою поведінкою, недостатньо розвиненою ігровою діяльністю, прив`язаністю до батьків. Батьки в таких дітей мають завищені вимоги до дітей, спілкування з дітьми супроводжується криком, погрозами.

Тяжка адаптація триває від 2-х місяців і більше, відрізняється патологічним перебігом. Дитина хворіє, переживає, дуже не хоче йти до садочка, неспокійна, швидко втомлюється, сон і апетит погані, а то й відсутні. Батьківське ставлення характеризується: авторитаризмом, жорстокістю або занадто великою поступливістю.

Отже ми бачимо, що процес адаптації - це складний механізм, пристосування в якому важливу роль відіграють не лише діти, а і їх батьки.

Щоб процес адаптації не затягувався, потрібно заздалегідь готувати дитину до вступу в дитячий садок, для цього НЕОБХІДНО:

- Тренувати з самого народження, систему адаптаційних механізмів у дитини і привчати дитину до таких умов і ситуацій в яких потрібно змінювати форми поведінки.

- Не обговорювати при дитині хвилюючі Вас проблеми, пов`язані з дитячим садком.

- Проконсультуватися у дільничного педіатра або психолога, який тип адаптації можливий і прийняти усі міри при незадовільному прогнозі.

- Мінімізувати фактори ризику пов`язані з умовами соціального середовища.

- Якомога швидше провести оздоровчі або коригуючі міроприємства, які призначив лікар.

- Відправити в дитсадок дитину за умови абсолютного здоров`я.

- Не відправляти дитину в садок в розпалі кризи трьох років.

- Завчасно дізнатися про режимні моменти дитсадка і ввести їх в режим дня дитини вдома.

- Підвищити роль загартувальних міроприємств.

- Оформити в дитячий садок по місцю проживання.

- Якомога раніше познайомити малюка з дітьми в дитячому садку і з вихователями групи, куди він найближчим часом прийде.

- Намагатися віддати дитину в групу саду, де у дитини є знайомі ровесники, з якими вона раніше грала вдома або у дворі.

- Налаштувати малюка якомога позитивніше до його поступання в садок.

- Розкрити малюку „секрети” можливих навичок спілкування з дітьми та дорослими людьми.

- Вчити дитину вдома всім необхідним навичкам самообслуговування.

- Не погрожувати дитині дитячим садком як карою за дитячі гріхи, а також за його неслухняність.

- Готувати Вашу дитину до тимчасової розлуки з Вами і дати зрозуміти їй, що це є неминучим тому, що вона уже доросла.

- Не хвилюватися і не показувати свою тривогу перед поступленням дитини в дитячий садок.

- Планувати свою відпустку так, щоб в перший місяць відвідування дитиною нового організованого колективу у Вас була б можливість залишити її там не на цілий день.

- Весь час пояснювати дитині, що вона для Вас, як і перед тим, найдорожча та найулюбленіша.

- Налаштовувати дитину на позитив. Навіювати їй, що це дуже чудово, що вона доросла до садка і стала уже дорослою.

ЯК ПОТРІБНО вести себе батькам з дитиною, коли вона вперше почала відвідувати дитячий садок.

- Не залишати дитину в дошкільному колективі на цілий день, якомога раніше забирати додому.

- Створити спокійний, безконфліктний клімат для неї в сім`ї.

- Давати з собою улюблені іграшки.

- Берегти її ослаблену нервову систему.

- Не збільшувати, а зменшувати навантаження на нервову систему.

- На певний час обмежити походи в цирк, в театр, в гості. Зменшити перегляд телепередач.

- Повідомити вихователя про індивідуальні особливості та особливі звички дитини.

- Не кутати дитину, а одягати її так, як необхідно у відповідності з температурою у групі.

- Створити у вихідні дні режим вдома такий, як і в дитячому садку.

- Не реагувати на витівки дитини і не карати її за капризування.

- Вигадати „ритуал” прощання і обіграти його вдома.

- При виявленні змін в звичайній поведінці дитини, якомога швидше звернутися до дитячого лікаря.

- При виражених невротичних реакціях залишити малюка на декілька днів вдома і виконувати всі призначення лікаря.

ЯК НЕПОТРІБНО вести себе батькам з дитиною, коли вона вперше почала відвідувати дитячий садок.

- В присутності дитини погано говорити про дитячий садок.

- „Карати” дитину дитячим садком і пізно забирати додому.

- Заважати його контактам з дітьми в групі.

- Не зменшувати, а збільшувати навантаження на нервову систему. Водити дитину в багатолюдні шумні місця.

- Весь час закутувати і одягати не по сезону.

- Конфліктувати з ним вдома.

- Карати за капризування.

- У вихідні дні різко змінювати режим дня дитини.

- Весь час засуджувати малюка в присутності проблеми, по`язаноїз дитячим садком.

- Не звертати уваги на відхилення в звичайній поведінці дитини.

- Не виконувати всі приписи лікаря.

Кiлькiсть переглядiв: 184

Коментарi